Дощ - немов із сита вода просвітлена,
Душу мою омиває з усмішкою,
Адже спомин про тебе б'ється нетлінно -
Вітер немов звично грається книжкою.
Бачу, справді, книжка - ласкавий твій погляд,
Сторінки - цілунки скупі і раптові...
Як тяжко долати цей споминоогляд!
Тяжко сили тримати на погонові,
Щоб відбити і забути тугу мою,
В серці закрити болючий цей спомин...
Мимоволі всміхаюсь і волю кую,
Та прячусь від блискавок звичної болі,
І отруту сумління/розради все п'ю.
16.05.1991
К.
КВ-3
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403058
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Левчишин Віктор