Привіт, моє серденько.
Підійди до вікна.
Схили наді мною голівоньку
І скажи, що твоя.
Закрий мені очі руками
Й натомість зажмур очі свої.
Перев’яжи мою шию стрічками
І серцем почуй , як голосять солов’ї.
Хай квіти пов’януть,
Коли ми на самоті.
Хай зорі погаснуть,
Коли вії й ті – золоті.
Мене, зазвичай,
Не приваблюють злі,
Черстві й нахабні
Люди, тому – процвітай.
Я знаю, що ти
Будеш мене любити
Ще довго і щиро,
Але ламається моє перо.
І я вже не можу писати.
Пробач, я була наче привид.
Це наче душу в собі перевертати
І подихом серця любити ці рани,
Аби ж ти не вмер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403146
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Вероніка Стрельченко