А хлопців з Польового вабить поле –
І як рілля задихає теплом,
І як гойдає вітер стиглий колос,
І як озиме пророста зело.
А хлопців з Польового вабить поле:
Зелені вруна, соняхів сонця…
Вросли хліба і радістю, і болем
У їхні незамулені серця.
Два сіячі, плугатарі – від роду:
Чепіг не відцуралися брати.
За труд, за біль – їм літо в нагороду
Золотоспадом щедрим шелестить.
А хлопців з Польового вабить поле…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403406
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Василь Задорожний