Ти – моя хуга, вкутана весною,
Яка минула, залишивши слід
В тремкій душі, розхристаній журбою.
Та, що спалила паперовий світ
Моїх ще не народжених ілюзій.
У синій нескінченності очей
Згоріли сльози у жертовній тузі,
Втопивши фатум в глибині ночей.
Коли безодня стане перед нами,
Лиш поглядом запалиш мій вогонь,
Котрий зима забрала із літами
Скувавши нас у міріад безсонь.
Кудись підеш, мене за руку взявши,
Заплутаєш кохання у вітрах
В’язниця душ розіб’ється, упавши
В окови пристрасті, спаливши страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2013
автор: E. Insomnia