я маю стільки простору що здатна вмістити у себе весну
вона танцюватиме на моїй скроні і сплітатиме мені вінок
з усіх бескидів що стояли вчора поруч мого серця
з моїх ненароджених мрій і інших життів
які досі в мені протікають рікою гірського холоду
неспокійною
і б'ються щосили об камінь
об девер'яні мости які все життя на мотузці
висять над безоднею спокою
я маю стільки незайманого ніким не забрудненого простору
що здатна впустити нові сторінки
у книжку
відновлення
проспати із ними цілющими до серпня
і там не писатиме більше рука
старого поета
там житимусь стежки що доторки неба дарують
без зайвого поруху листя
без поглядів міста
без мене котра несумісна
з криштально ясною душею
була
я маю доволі квітучого простору
від якого лякається небо
привезеного з краю мольфарів
де був колись рай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403536
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2013
автор: Нова Планета