Втома в кожній сніжинці, що падає.
Може, досвід зими ятрить душу.
Може, сонце весняне радарем
Відшукало в ній те, невмируще,
За життя про що і не мріється,
Лише послугу дивну засвідчує:
Зникне сум і мов морок розвіється -
Перемогу отримай над відчаєм.
А весна прийде владно і праведно
Спалить сніг, як бездушний чиновник...
А поки що сніжинки падають,
Гріють землю. І свій жертовник...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: zazemlena