Ступаю по дорозі, карбую крок життя.
Куди вона веде? - Усе мені всерівно.
І крок, за кроком ще. І знову я один.
Попереду й позаду- дорога завжди рівна.
Немає поворотів, калюж і розгалужень,
каміння не лежить, не падає там дощ.
Кричала ти 'зверни', і будь навіки мій
та знаєш, що зі стежки
зруйнованих надій
не зІйду. Неможливо
чи просто надто пізно.
Бо за спиною в мене,
як чорне полотно-
товста стіна із кривди,
образ, печалі й зради.
Тож просто відпусти.
Кохай собі ЙОГО,
а на плечі у мене
більш не шукай розради.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403748
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: fire_maroder