і знову самотність #

Ступаю  по  дорозі,  карбую  крок  життя.
Куди  вона  веде?  -  Усе  мені  всерівно.
І  крок,  за  кроком  ще.  І  знову  я  один.
Попереду  й  позаду-  дорога  завжди  рівна.

Немає  поворотів,  калюж  і  розгалужень,
каміння  не  лежить,  не  падає  там  дощ.
Кричала  ти  'зверни',  і  будь  навіки  мій
та  знаєш,  що  зі  стежки  
зруйнованих  надій  
не  зІйду.  Неможливо  
чи  просто  надто  пізно.

Бо  за  спиною  в  мене,
як  чорне  полотно-
товста  стіна  із  кривди,
образ,  печалі  й  зради.
Тож  просто  відпусти.
Кохай  собі  ЙОГО,
а  на  плечі  у  мене
більш  не  шукай  розради.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403748
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: fire_maroder