МОКРЕНКО АНТОЛІЙ Ю. (Небо під лопухами) .

23.02.2013р.  –  радіо  трансляція  
ювілейної  зустрічі  з  нагоди
                     80-ти  річчя.

В  трудах  дожив  восьми  десятків  літ.
Вік  корифея,  що  дає  порад  чимало.
Аж  сорок  славних  співаків
Йому  завдячують  за  успіх  свій  і  славу.

Цілу  Вкраїну  тішить  голос  їх.
Відомі  в  світі  і  баси  й  тенори.
Серйозна  публіка  злітається  до  них
Почути  вічне,  неповторне!

Цю  зустріч  ювілейну  радіо  несе
На  цілий  Край  –у  закутки,  куточки.
І  ювіляр  всю  душу  вилива:
«Народ  увесь  в  собі  відчути  в  змозі»!

Чим  можем  похвалитись  ми,
Яких  висот  сягаєм  у  пізнанні.
Чи  зрілий  розум  наш  на  схилі  літ?
І  що  залишимо  для  тих,  що  йдуть  за  нами…

Попри  високі  почесті  і  дифірамби,
З  претензіями  на  найвищий  смак
Його  здобуток  розуму  і  думки
Зачитує  відомий  всім  мастак:

Поклін  великий  лопухам,
Приниженій,  зневаженій  рослині.
Котра  знедолена,  як  наш  народ,…
Зуміла  вижити  попри  усі  зневіри!

Народ  наш  вижив  всім  наперекір.
І  голод  нас  не  зміг  добити.
Кому  ми  дякуєм  за  це……
Чи  ж  лопухи  за  це  хвалити?

Слова  безумні:  «силу  дав  лопух»…
А  Бог  не  бачив  як  конали  діти?
Бог,  що  створив  усе  навкруг  –
Відтворить  Рай,  не  стане  зло  терпіти.

Як  жаль,  ми  виросли  в  пітьмі,
Природу  ми  вважаєм  щонайвище.
Малий  Тарас  так  само  бачив  світ…
Творець  для  нас  –  ІНКОГНІТО  поки  що!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403852
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: А.Б.В.Гість