Будь мені снігом, тим не зігрітим дотиком,
Тим найпершим і чистим, тим підталим, але нетлінним.
Будь мені справжнім і будь мені рідним доти,
Доки стане снаги на долонях міняти лінії.
Будь моїм поштовхом брати свій хрест і йти,
І не знати, що біль, то розбиті до крові ноги.
Будь мені тим, що найбільший з усіх святих,
Або тим, що чекає знедолених десь за рогом.
Будь моїм крихітним шансом пізнати суть,
У синіх бахілах на лікарняних сінях.
Чи будь ким завгодно, але благаю: будь,
І в тому бутті я може знайду спасіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403886
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2013
автор: ІлюзіЯ