Хай іде собі будильник, цокає ритмічно.
Бачу я перед собою дівку симпатичну,
Синьооку і тендітну, середнього зросту...
Ой, куди ж бо це дивлюся? Близько до погосту!
Душе рідна, років сорок володієш мною,
Не вгамуєшся ніяк - не даєш спокою!
Не піддамся на цей раз - спробую терпіння,
Як урветься той терпець, візьмусь за гасіння!
Може статись, що не буде води коло мене?..
Значить, буду кулаком, ще добавлю рЕмня,
Після того, як замало, візьмуся за шию -
Перетну собі дихання (душив курку, вмію)!
Ой, та що ж це я кажу? Жити ще ж бо хочу!
Цюк-цюк-цюк … То не будильник? А де ж мої очі?
Лежу собі?.. То я сплю?.. Марення та й годі!
Видно вчора перепив… Де я?.. На городі.
24.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403944
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 24.02.2013
автор: Людмила Дзвонок