Дорога смерті

Дорога  ця  була  довга  і  терниста.
Гуляв  зі  мною  сніжний  буревій.
А  вздовж  стоять  дуби,  спартанців  триста,
Які  давно  знайшли  свій  упокій.

Туман  засніжений  в  кінці…
А  через  нього  ллється  світло.
Мабуть  всі  предки  там  мої,  і  їх  отці.
Чому  їх  згадують  так  рідко?

Може  варто  тут  лишитись?
Серед  дубів  і  стати  триста  першим.
Чи  бажанню  цьому  не  коритись?
Самі  ми  долю  свою  вершим.

Дорога  з  пекла,  сповнена  життя,
Куди  повела  ти  мене?
Ріка  ти  чорна,  і  як  струмок  дзвінка,
Жахлива  суть,  що  душу  рве.

Я  тут  не  лишусь  і  піду  до  кінця.
Хоч  до  нього  ще  далеко…
Хочу  стати  ближче  до  Творця…
Він  не  того  відправив  в  пекло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404008
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: noisyZ