Передмова:
Не лети так швидко, не біжи по рядках. Сповільни темп хоч на секунду: ти все ще встигнеш. Зупинись.
1.
Привіт, моя люба. Ще не час, кажеш? І чого ж ти не встигла зробити? Задумалась? Отож-бо!
Вгадай, хто. Правильно, власною персоною: а ти уявляла мене з німбом над головою? Так, зараз буде страшний суд. Ну не настільки страшний, як його описують, та все ж... А от перебивати не гарно.
До Раю? Не сміши мене! Ти ж знаєш, що вбивцям дорога тільки в пекло. Не вбивала? Ні, я не людина щоб помилятися. Згадай того хлопця, ти ще його "романтичком" називала. Не пам'ятаєш? А я покажу.
- Привіт
- Привіт, як ти тут опинився?)
"Йшов за тобою, по слідах. Вічність. Як тільки з'явилась на горизонті- відразу зрозумів, що сонце не таке яскраве як твої очі."
- Я тут кожного дня обідаю.
- І я також. Чому я тебе раніше не помічала?
"Бо ти не вмієш виділяти особистості з сірої маси."
- Не знаю: мабуть, ти просто уваги не звертала.
Затишнє кафе в центрі великого міста. Обідня пора, коли офісний планктон випливає зі своїх теплих кабінетів. Всі столики заняті відвідувачами, які вбивають час розмовами ні про що.
Ваше знайомство. Згадала? І знову "я не вбивааала", "якась помииилка". Не вбивала? Дивись далі.
- ...га-гха-ха-ха-ха!!! І що було далі?
- А тоді він каже: "Наші стосунки надихнули мене написати вірш, присвячений твоїм очам"
- "Очам!" Ха-ха-ха-ха! Ой не можу!
- Гха-гха-га-га! Пікап майстер!
Те саме кафе, але обстановка дещо інша. Пізній вечір: кілька людей сидять біля стійки, якийсь чолов'яга за крайнім столиком в напівтемряві. На фоні інших яскраво виділяється шумна компанія. Це вона сидить за тим же столиком, а поряд на шести стільцях розмістилися її друзі.
Де вбивство, питаєш? А ти і зажиття така неуважна була. Придивись до того хлопця у кутку. Так, саме він! Не знала, кажеш? І що з того, що вени не порізав і не повісився? В людини душа вигоріла того вечора. Ти вбила його, розумієш?
А нічого! Раніше треба було думати, тепер вже не виправиш: душу йому назад не пришиєш. Навіщо ти це зробила? Посміятися? Смійся: суд закінчився і вирок винесено: винна. Сльози не допоможуть. Перед ним вибачайся. Заберіть її, і так справ повно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404110
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: fire_maroder