Світло від твоїх очей безжально лоскоче клітини смутку,
Які, безпорадно кривлячись, утворюють мою посмішку.
Занурюючи свою руку поміж твого волосся жмутків,
Я щораз відчуваю, як стаю почуттями навколішки.
Поринаю в твої обійми.. Це мов таїнство дотиків душ.
Чуюся справді вільним, як із тобою займенником скутий.
"Мій",- зринає ефірний шепіт, завершаючи кращу із дружб..
"Моя", - подих тріпоче і лине у вись - вершини сягнути..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404198
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Tea-break