В тролейбусі розбещене хлопча
Бруднило найсвятіше слово „Мати…”.
А люди їдуть, їдуть і мовчать,
Бо нишком краще... Кляті демократи!
Свобода слова?! Та якого й де?!
Така свобода гірше від темниці!
І кара вас Господня не знайде,
Замулювачі мовної криниці!
...А хлопчик проклинав весь білий світ
(Йому, бач, зауваження зробили).
Нахмурив брови сивочолий дід,
Мовчать батьки, що лихо це зростили.
В такі хвилини губляться слова…
Та відмолити цим себе не можна
Рятуймо мову доки ще жива!
Сама вона спастися неспроможна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404252
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: Олена Іськова-Миклащук