Якби Ви знали, як страждає вітер,
Коли його ув'язнює зима,
Якби Ви знали скільки треба відер,
Щоб не згоріла з дерева корма,
То Ви б мовчали, стиха похилившись
І очі не зводили б догори
І кроку не зробили б не молившись
І Ви б підняли білі прапори.
Найбільший кут завжди такий болючий,
Та в черзі злам і зміна, і рестарт.
Якби той стрес не був такий колючий
Невже ти б колись знав про долі гарт?
П.С. Сьогодні особливо важко...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404780
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Андрій Конопко