Твоя злість припорошує почуття мої снігом,
Ранить душу, думки льодянить…
Ну, принаймні, тобі б цього дуже хотілось.
Так і є, та лише одну мить.
Я ішла. З однокласником, із старим своїм другом,
Посміхалася щиро йому.
Так, у мене є ти! Та його ж не забула,
Адже я і згадками живу.
В мене є, в мене будеш. Це ж на стільки дрібничка,
А тобі аж в душі віддало.
Ти ревнуєш. А це – не “погана привичка”,
А, як завжди говорять, – любов.
07. 03. 2001р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2013
автор: ХВіСт