Росте одинока у полі береза,
Низенько вклонилась від вітру вона.
А поле, як море широке синіє,
Хліби колосяться навіки й віки.
О земле родюча, як рідна матуся,
Країну годуєш, як рідних дітей.
О земле, матусю, ти житнеце наша,
Ти нас зігріваєш любов'ю й теплом.
А ми - українці усі твої діти
Вклоняємось низько перед хлібом святим.
Печем короваї, смачні- запашнії,
Гостинно встрічаєм-привітних гостей.
Бо ми ж українці всього цього варті,
Шануймося, будьмо, співаймо пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404880
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Ярмульська Галина