Ламається серце
в картатих малюнках,
як сонце все бачить
у цих ламких звуках.
Доручення має
якісь свої міри.
На крилах магічних
летить і все мріє.
А як же летіти?
Обмежені рухи!
Доволі важкими
ці видались звуки.
Валилися стіни,
картини руками!
Здавалась реальність
для нас міражами!
Людина не знає,
як важко це знати!
В полоні чийому
нас будуть тримати?
Несе в забуття,
як смертельно ламає!
Чотири стіни,
більш нічого немає!
А перед очима
малюнки картаті,
які є для мене
брехнею у правді!
_____________________
(Love)лю тво(you) улыбку, Lexi!
Було написано: 28.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404956
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2013
автор: Lexi