Зачаруй мене спокоєм своїх блакитних очей
І так пригорни, щоб наз́авжди злилися в одне,
Щоб не велося марного ліку ні днів, ні ночей,
Життя ж маревом було, а не однотипно-нудне.
Заспокой мене дотиком ніжних Твоїх сильних рук,
У які я віддам всю себе до останнього схлипу.
І не треба, повір, ні об́іцянок, ні тимчасових порук.
Я просякла Тобою й, здається, у Тобі і зникну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405160
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Іннуся