Коли-небудь прийде Весна,
І квіти вкриють всі дерева,
І я прокинусь, бо красна,
Бо засміється Королева.
І сміх її, немов дзвінок,
Сколише мертве царство льоду,
І кине Світ весь у танок,
Щоб оновить кохання вроду.
І буде ніжно колихати,
Спіймавши Мавку, старий Ярило,
Цілунком роз'ятрено вкривати
Оголене та ніжне тіло.
Впадуть на трави. Яскравий грім
Покотиться враз жіночим сміхом.
А я? Невже теж буду не один?
Розпрощаюсь із стиглим лихом?
27-28.11.1991
К.
КВ-1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405254
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Левчишин Віктор