Я не виню, в своїй ти простоті,
Забувши про підступність вищих саном,
Дозволила сміятися собі
Розкуто, хизуватись гнучким станом.
Пихаті затяглися язики,
Мене ж кололи очі, як стрілою.
Додому повернулись, як з війни,
Покриті перемогою й ганьбою.
Я не виню, бо ти – як джерело,
Що світиться глибокою водою.
Якби тебе там з нами не було,
Той бал скувало б синьою нудьгою.
Навіщо сам собі це говорю?
Ти, як хмаринка, світишся любов’ю,
І програну чи виграну війну
Не стану обмовляти я з тобою.
Скінчився бал, ти безтурботно спиш,
І розплелися коси на подушці.
Та навіть уві сні на бал спішиш,
Ледь склавши губи в радісній усмішці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2013
автор: Г. Король