дивлюся на всесвіт:
школи, як тюрми,
вузи із криці
і діти, як вбивці.
розгублений,
стомлений,
вбитий
стою на пероні вокзалу
і бачу повсюди в'язниці.
де тіло було -
там знищилось тіло,
де дух процвітав -
тепер бездуховність,
де був шум і гам -
тепер порожнеча.
така наша плата
за власну гріховність.
лиш тіні танцюють
відбитками ватри
по стінах будинків,
що схожі на нори.
і тіні оті
снують по кімнатах
у пошуках світла
і власної волі.
дивлюся на всесвіт.
на що там дивитись?
людей вже немає -
лишились в'язниці.
27.02.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405294
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Віктор Шупер