Примарна тінь. То твій до мене жаль.
Твої слова – крадуться, як злочинці.
Стою перед тобою. Я - чужа.
І наче вдвох. І наче на одинці.
Ти хто такий? Звідкіль така пиха?
Звідкіль сміливість і зухвала поза?
Нас серці слід – удар від молотка…
І край душі хтось раптом відморозив…
Я не просила. Ти і не питав.
Отак зайшов (хоч, наче й несміливо)
І розтоптав цей натяк на любов
І звичним враз зробилось справжнє диво.
Вже у віконце стукає весна.
Вже в небі оживає перша скрипка.
Пісна ця пісня, друже мій, пісна.
Від слів твоїх не солодко, а липко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405331
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2013
автор: Флоріана