Пустота всерЕдині настала,
Невже душа моя пропала?
У п"янім мозку заблукала
Без серця щирого зів"яла.
***
Ця пустота мене лякає,
Вона у безвість затягає;
Та вже надії і немає,
Її ніхто(ніщо) вже не плекає.
***
Її нема, я вже порожній,
А ревність з"їла серця спокій,
Тепер лишився сірий попіл,
Мене врятує тільки постріл...
27.02.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405332
Рубрика:
дата надходження 01.03.2013
автор: Володимир Біленький