Росте собі такий кущ калиновий, втішає око прохожих,. Ніхто його особливо і не доглядає. Квітне весною білим квітом, родить червоненькі ягідки. Оце і все.
То чому ж цей такий звичайний кущ так пишається серед українського народу? Чим приваблює до себе? Може тим, що калинові ягідки нагадують краплинки крові, а білий квіт –невинність ? Згине воїн на полі бою, і хтось з перехожих посадить на його могилі кущ цього чародійного деревця.
- Спи спокійно друже, про домівку сни , нехай обіймає тебе калинонька зеленим гіллячком, плаче, проливаючи кроваві сльози, над твоєю невинністю. Ти ж згинув за рідний край, і обороняв усі калини своєї землі. Особливу ту, що росла коло твого вікна , яку ще дід посадив. У ній заховані таємниці твого роду, бо треба було ховати її перед ворогом, берегти пам’ять про подвиги батьків твоїх.-
І росте та калинонька, пускаючи паростки в плодючий грунт, вкорінюються відростки старої калини, ростуть молоді- здорові, вкриті пишним білим цвітом і перешептуються між собою, обіцяючи ніколи не покидати рідного краю.
То ж рости калинонько, розвивайся! Ти символ невинності нашої неволі, а горячі плоди твої, не дадуть забути про дії криваві і піднімуть тебе, і звеселять нашу землю, нашу рідну Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405401
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: горлиця