Бездомний пес...бездомний...Подивись
В його заплакано-бездонні очі,
Які від сорому він не здіймає ввись
Посеред дня...лише в безоднях ночі.
А голод шлунок без упину жме,
І біль різкий... .І подихи терпіння
Ніхто не вчує, бо життя чуже.
А в серці не вогонь, а просто тління.
Колись розкішна шерсть, тепер звиса,
Понуро в клоччя збита і облізла.
В очах таївся дикий страх у пса,
Й здригалась паща з недовіри злісно.
Він звик дивитись у небесну даль
При намаганнях спати попідтинню,
І бачити майбутнього скрижаль
В розташуванні мух на павутинню.
Відчути камінь на спині своїй;
Піджавши хвіст, тікати світ за очі.
Не це мета його собачих мрій,
Та цю буденність тѐрпить неохоче.
Подушки лап потріскали на зло,
І холод біль пекельний викликає.
Як ніч прожив - вважай, що повезло,
Бо смерть на пекла біль не зволікає.
Ось так сміттєвий бак стає життям;
Біля дверей кафе тепло маленьке,
І вірності забуте почуття
Згасає там - в собачому сердѐньку.
Збирає Смерть життя і день, і ніч,
Обглодані тіла голодних вулиць...
Бездомний пес...з його бездонних віч
Краплини сліз помітно просковзнулись.
Коли ж у думці виникне мольба-
За що Господь таке життя дарує,
Де існування - вічна боротьба?
То тут-таки Господь його почує,
Останню волю забезпече в мить -
Щоб не робити болісним падіння,
Прийде вві сні, коли надійно спить
Бездомний пес, що жив лише терпінням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405435
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 02.03.2013
автор: Oleg Kolibaba