Прокинулась мама на зорі,
В такій ранковій ще порі,
Пішла босоніж по літніх росах,
Сивина все сипала у косах.
Пригорнула вишню біля хати,
Стала з нею стиха розмовляти,
Вишня, як ненька, старенька вже стала,
Вона про матусю багато що знала.
В них доля на двох, одна єдина,
Вона, як ненька, одна сиротина,
Тяжке горе двох пізнали,
Гірко, гірко сумували.
Похоронила мама сина,
Його чужа земля згубила,
А вишні вітер восени,
Зламав додолу всі гілки.
Одна верхівка залишилась,
І та додолу похилилась,
Мама також стала безсила,
Як крила руки опустила.
В житті нікого не зганьбила,
Людям добро лише робила,
За віщо, Боже, так скарав,
Таке тяжке горе наслав.
Стомилася ту біль носити,
На світі вже не хоче жити,
Просить у Бога душу прийняти,
Так тяжко самотній вік доживати.
http://antonina.in.ua/index.php/matusi/144-prokinulas-mama-na-zori.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405486
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Антоніна Грицаюк