Життя і смерть разом до нас приходять...
...багато слів, написано давно.
чому собаки без хазяїв бродять?
Те, що любили сильно, де воно?
Якась дурня із голови не піде...
Це мій маразм і ти його не руш!!!-
У власнім тілі і подітись ніде.
Я цим порушую баланси душ?
Помру - ви все побачите.Не треба.
Не треба слухать цю мою дурню.
Мені лиш вдень не затуляйте неба,
бо без свободи у вогні згорю.
Не мучте серце вільної людини,
не затопчіть і молоду траву,
погляньте в очі оції дитини,
скажіть, я житиму, чи я умру?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405493
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Валіко Коробкадзе