Розтали зранку сутінки в вікні,
у скло влетіла захмеліла просинь.
Весна зі звонів в церкві на шпилі,
в зимову душу падала як роси.
Надворі щемом плакала весна,
у голих гІлках промені горіли.
З собою в гості трунок принесла,
що ми з тобою разом окропили.
Порвали клоччям сходжені вітри,
колись в горні закалене вудило.
Лишились в снах засмучені сліди:
Так рано в вирій птахом відлетіла.
Вже білий сніг туманами розтав,
думки лягали в скошені покоси.
Їх спокій жваво,тепло заплітав,
ще вчора в мертві льодяні тороси.
Летять,летять додому журавлі,
пірїнка впала,в стежечку присіла.
Ой не вертайте в зиму снігурі,
мої думки коханням здичавілим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2013
автор: Дід Миколай