У сутінках нічного гриму
Небесним зіронькам, мов страж,
Лечу самотнім Пілігримом,
Та, певно, трішечки я Ваш...
Вже не ховаю власний сумнів,
У чорнім кольорі купаж,
А поміж рим, неначе струмінь:
- Я дивний, але трішки й Ваш...
Невже оспівану мрійливість
В думках не можна у тираж?
Та краще впасти вже в немилість,
Бо я кохаю, й трішки Ваш...
А вітер подихом завзятим
Шепоче: - До землі приляж!..
Не може серце моє спати,
Душі метелик трішки й Ваш
Тріпоче крилами-словами,
Нічного сяйва вірний паж,
Бажає бути тільки з Вами,
Хоча, він трішечки й не Ваш...
Самотність - розуму сестриця,
А усмішку на мудрість маж...
Ця темна ніч - неначе киця,
В ній Пілігрим - навіки Ваш!
03.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405836
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Serg