Я не боюся невдач, не боюся!
Боюся всього лише їх не здолать.
І кожної ночі я Богу молюся,
Щоб більше з нічого уже не страждать.
От наче калюжа, брудна, болотиста,
Розкинулась враз на моєму шляху.
І душить мене, наче кільця намиста,
Лишає в житті моїм тишу пусту.
Я в неї поринула, й подих не можу
Зробити новий, задихаюсь, тону.
І жодна порада вже не допоможе,
Мене в цій калюжі лишили одну.
Я нігті зламала і віри лишилась,
Хапаючися за сипучий пісок,
В ненависть поринула, зовсім сказилась,
Виборюючи кожен новий стрибок.
А поряд з калюжею друзі блукають,
І радять, підтримують, кажуть що й як,
Ось тільки щоб руку подати - чекають,
До поки для них буде це надурняк.
Та виберусь я, хай яка буде вартість,
Хай що там віддам - все одно не помру!
Це вплине лише на життя мого якість,
Надіюсь, воно більш не буде в диму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405888
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Ая