Слова лихі кидаєш ти на вітер,
Для тебе ті слова завжди пусті,
Не має значення для тебе що казати,
Аби лиш звуки були голосні.
Себе ти називаєш часто бл..ю,
То значить мабуть ти така і є.
А вуха мої в’януть від образи,
Що їм терпіти треба оце все.
Але, що зробиш з нею якщо хвора,
Душа у неї майже чорная діра.
Та щось таки в ній є іще від Бога,
Раз Бог подарував і їй життя.
Помолюся за неї і за себе,
Хай Бог відніме ті гріхи від нас,
Що зробиш коли часом дуже хворий,
Як злікуватися у той жахливий час?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406033
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Сергій Ранковий