Як я малим дівчам була
Мені здавалося життя
Таким чарівним, неповторним,
Мов скрипки звук а чи валторни.
Між трав, що дощик п’ють, росу,
Квіток ловила я красу.
З весни, лише сніги спадали,
Їх на лугах, в лісах шукала.
Підсніжник тричі пелюстковий
Будив мій подив ясночолий.
Крокус, що, наче птах, стояв
Й дзьоба до сонця відкривав,
Щоб сяйва налило йому,
Наводив магію свою.
Пролісок з синіми очима
Без макіяжу і без гриму
Вражав. Лимонний первоцвіт
Топив в душі останній лід.
А ще конвалії дрібчасті!
Їх бачити мені нечасто
Доводилось. Як я раділа!
Душа виходила із тіла,
Як квіти ці стрічала в квітні
Білодзвінчасті і тендітні.
Ще дивував бузок мене.
Що гілка – то букет іде.
Цвіт – білий, синій, фіалковий,
Парфум міцний, п’янкий бузковий.
А як духмянів луг і гай,
Коли ступало літо в край!
Як вигравав, мов вишиванка,
Напоєний росою зранку!
Ромашками луги біліли,
Поля мачками пломеніли,
Мов кинув хто з рубіном брошки.
А з ними голубі волошки,
Сік із яких кентаври брали,
Рани Геракла лікували.
Дзвіночки у ліску гули,
Під гул їх спіли і росли
Солодка, наче мед, малина,
А ще чорниця і ожина,
Горіх ліщиновий, грибочки –
В ярах, долинах, на горбочках!
Манили лікарські теж трави,
Йшли з літа в осінь, наче пави,
Хитались: звіробій дірчастий,
Тисячолисник головастий
Ще й материнка непримітна,
Але ж пахуча і привітна,
І м’ята - також запашна.
Всього по-трішки брала я.
Всіх квіток не назвать мені,
Що на моїй росли землі,
Котрі любила я, збирала
Дитиною, в букет складала
Несла матусі дорогій –
Тоді ще молодій, живій...
Тепер несу їй садові.
Рідко збираю польові.
Та був у мене час такий –
Пізнала цвіт цей чарівний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406102
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)