У співавторстві із slon
Прокидалась земля від зимової, довгої сплячки,
Прокидалось усе з летаргічного, білого сну.
І неслися у небі біляві пухнасті конячки,
І на спинах несли заквітчану красуню-весну.
Їй зима-відьма зла на шляху розставляла тенета
Із холодних завій, і пекучих із снігом вітрів.
Розсипала ж весна скрізь із променів сонця букети,
Розливала в серця найсолодший нектар почуттів.
Люди бігли кудись і ясніли похмурі обличчя,
І у натовпі двоє очима зустрілись на мить…
Світ спинився навколо…вже ніхто біля них не стовбичив...
А у поглядах тих веснянкове кохання бринить.
Зупинилось все вмить. Тільки в душах всі барви веселки,
І забились разом їх серця, що з'єднала весна.
Ніжні дотики рук... І обійми... Й палкі поцілунки...
Лиш взаємне кохання... І більшого щастя нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406116
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Рижулька