Зимовий день бродив по підвіконні,
немов жебрак у пошуках тепла,
а я схиляв тобі, немов іконі,
змарнілу тінь покірного чола.
І все в ту мить пливло перед очима,
здавалась мить зажата і тісна,
бо ти була надмірна та ранима,
немов би тінь спотворила стіна
та не тебе. Навколішки не часто
стаю в очей тонути глибині.
Чого мені прохати крім причастя,
та й чи покута все ще у вині,
чи у губах невірних і розкутих?
ми у блаженстві зраджених ночей
так довго пили, мов нектар, отруту
та хто ж за це на пекло обрече…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406122
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Тарас Слобода