У співавторстві з Рижулькою...
Прокидалась земля
від зимової, довгої сплячки
Прокидалось усе
з летаргічного, білого сну
І неслися у небі
біляві пухнасті конячки
І на спинах несли
заквітчану красуню-весну
Їй зима - відьма зла
на шляху розставляла тенета
Із холодних завій,
і пекучих із снігом вітрів.
Розсипала ж весна
скрізь із променів сонця букети,
Розливала в серця
найсолодший нектар почуттів.
Люди бігли кудись
і ясніли похмурі обличчя
І у натовпі двоє
очима зустрілись на мить...
ніби зникло усе...
вже ніхто біля них не стовбичив
а у поглядах тих
веснянкове кохання бринить
Зупинилось все вмить...
Тільки в душах всі барви веселки,
І забились разом
їх серця, що з'єднала весна.
Ніжні дотики рук...
І обійми... Й палкі поцілунки...
Лиш взаємне кохання...
І більшого щастя нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406124
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)