Хвіртка похилилась і паркан гнилий.
Де ти, мій синочок, де ти, мій малий?
Пролягла дорога з міста до села.
А тебе так довго все нема й нема.
Вже і я, як хата, теж хилюсь до низу.
Кинув би хто зранку з сірниками хмизу.
Запалала б хата, зникла б з нею я.
Кинув би ти місто, їхав аж здалЯ.
І мене б побачив, ти лише в труні.
Тож сиджу і плачу, боляче мені.
Не збагну нівроку: чи байдужим став?...
Ні, у тебе в місті так багато справ!
2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406137
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Надія Рубінська