А мудрість приходить не із сивиною—із втратами,
і хрестик печальний ще вишиє доля не раз.
ще вічність прискіпно у душу мені зазиратиме
Очима лелек, що давно відлетіли від нас.
«Та скільки ж іще?—запитаю, до краю стривожена.
Ще скільки хрестів на своєму шляху промину?
Чому ж ти до друзів так швидко приходиш, не-про-ше-на,
Що вкотре плече підставляю під чорну труну?.."
Злітають лелеки , туман розганяючи крилами,
Зливаються з сонцем, проміння сплітають в пісні.
За ними ще довго тужитиме дощ над могилами,
Та пам'ять на скроні порошею ляже мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406197
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: мирослава