Не пророкуйте собі, мовчіть!
Що слова ваші без Божої волі?
Дивна заздрість, непевність, хіть
Все, позбавтесь від цього, досить
Крони чорні мовчать, дуби
Нахилили верхи в задумі
То для чого у ваших очах
Б’ються розпач й ідеї хмурі
Стало вітряно, гори вкотре зведуть
Погляд вверх і застрягнуть на варті
Не скликайте до часу на себе біду
Це ж не жарти, зовсім не жарти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406227
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Наталка Тактреба