...Роки, як мрії, відлітають в осінь,
А двоє у ваганні: "так" чи "ні"...
О, ця остання мить – осіння просинь,
Останній клич ключа в далечині!
Віра Ісакіу
Я для тебе, певно, вже помер…
Є, що люди заживо вмирають!
Все земне байдуже нам тепер –
Я лечу до неземного раю.
Бо ж земний замкнула ти в мені
Й ключ від нього узяла з собою,
Залишивши безутішне «ні»
Й здавшись у полон йому без бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2013
автор: Олекса Удайко