З ними вмираю…

Моє  не  моє
І  сон  цей  не  сон
Я  у  житті
На  шиї  кулон
Скриплю
Хриплю
Банально  значу,
Бо  в  цьому  лайфі  
Ніц  не  значу?
Ті  крики
Фігня
Підсмажена  доля
Для  ідолів  ролі
В  запущенім  полі
Тут  з  ними  вмираю
Вони  ще  й  сміються
Нині  живі  ідоли  не  плачуть
Ці  люди  такі  дивні  
Ідоли
Вони  такі  безсоромні
Але  
Вони  живуть
І  не  плачуть
Ледь  не  знищила  електрика
Хотіли  вбити  мою  душу
Демони
Вони  живі  
І  мешкають  зі  мною
Не  хочу  
З  ними  водитися
Хтось  забрав  мене  
Від  людей
Від  душі
Від  забобонів
Коли  прокинувсь
Цей
Ідольський  сон
Ці  люди
Ідоли  
Вони  не  плачуть
Під  ранок  прокинувсь
Труп
На  шиї  кулон
Моє  не  моє
А  сон  цей  не  сон

29  жовтня  2012  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406293
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Oleg Gavrilevich