Стоїть серед поля боса та одинока.
Дощем її вроду скроплюють небеса.
Крізь сорочку тіло видніється ніжне, мокра.
Стоїть серед поля самотня плакуча краса.
Стоїть серед поля боса та одинока.
Сонячні промені губляться в карих очах.
Губи шепочуть схвильовано: «Хочу». Доки
Причиною трепету буде не бажання, а страх?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406312
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Іннуся