“ Горе вам , книжники й фарисеї, лицеміри , що схожі на гроби побілені ; які зверху гарними здаються а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти. ”
(Мт.13.27)
Такими грізними й різкими словами звертається Христос до тогочасного духовенства. Ба навіть більше. Він називає їх:’’сліпі проводирі” що ж мало викликати в Ісуса такі слова осуду – чи радше викриття й засудження вже тут на землі?
Саме поняття сліпий нам є добре відоме. Це людина що через певні фізичні чинники втратила зір чи народилась не зрячою. Вона не знає який навколо красивий світ, не бачить сходу сонця,рідних, близьких. Це направду є дуже важко. Ця фізична вада сліпоти веде за собою багато незручностей, обмежень, порушень.
Але є також ще й інша сліпота – духовна, котра набагато гірша за ту першу. Вона не є чимось непоборним але є набутою. Кожну людину Бог створив на свій образ, але Він поклавши людину адміністратором цілого світу хоче щоб вона співпрацювала з Ним. Бог у своїй любові дає нам вибір що робити. Він дає все і потребує лише одного - прийняти ті дари , як також і те, щоб жити з Ним, жити у святості. Бог хоче щоб людина прийшла до Нього як до батька - однак наша гордість, зарозумілість, пиха, впертість, самовпевненість не дають цього зробити. Через гордість людина відвертається від безмежної божої ласки а натомість обирає зло. Вона стає готовою на все заради того ,щоб: зробити кар’єру , заробити купу грошей, стати відомою – забуваючи однак про вічність котра чекає. Ісус ніколи не забороняє посідати майно чи розвиватись але нагадує і те, що в людина є безсмертна душа.
Не думаю що фарисеї не виконували чогось із тих приписів які були але як вони це робили! ” Отак і ви назовні здаєтеся людям справедливими а всередині сповнені лицемірства і беззаконня!”(Мт.23.28). ось справжнє лице слуг Божих! Вони живуть лише цим матеріальним і буденним – давно переставши думати про Божу службу! Запитаймо себе чи й ми не стаємо до них подібними у своїй байдужості, легковажності що є проявом духовного осліплення. Ще в іншому місці Христос влучно характеризує їх кажучи:” усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди… люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах, та вітання на майданах многолюдних, щоб звали їх учителю ”(Мт. 23.5-7). Чи не про нас йдеться? Хіба, якщо поглянути на кожного з нас , це не буде прямим описом? Ми часто гриземось за всякі дурниці забуваючи про вічне і боже, часто міняємо Бога на перегляд передач,фільмів, комп’ютерні ігри , безглузді спори і нікому не потрібну балаканину лише щоб собі щось довести.
Кожен із нас є слугою Господній а не слуга мамони! Але на жаль той мамона засліплює а втрачаючи духовний зір починаємо робити речі котрі ніяк не робили би коли б маючи його! Як ті фарисеї все робили показово які вони добрі та праведні – але на жаль то лише зверху! А в середині? А що в середині? – пустота! Так пустота! Бо духовно засліплена людина вже не може бачити що робить зло. Сліпа людина не може допомогти іншому вибратися із ями бо вона не бачить. А ми? Ми як що мали б шукати Христа,в тікаємо від Нього і Його правди. Замість дороги правди і життя шукаємо свою дорогу далеко від Бога.
Як фарисеї вбили Спасителя із своєї ненависті й люті котра їх засліпила, так і ми вбиваємо Його в собі заздрощами, обмовами, наклепами, брехнею, ненавистю одне до одного. Замість того щоб підтримати, допомогти , порадити – топимо і себе і ближнього.
Христос кличе нас до себе ”я є дорога правда і життя … хто нею ввійде – спасеться…” але приходьмо щиро, не для вигляду. Бо навіть якщо й сховаємо від людей то від Всевишнього не сховаємо нічого.
І закінчити хотів би словами нашого Спасителя: “коли ви перебуватимете в моїм слові, ви справді будете моїми учнями і пізнаєте правду, і правда вас вільними зробить”(Ів. 8.31 – 32)
І нехай так буде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406332
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Ruslan B.