Рухливий вир-танок, мов оселя Мінотавра,
В якому кожний вимір цідить сік землі.
Морозу срібно-білі, холодні сніжні барви -
Його ж бо не сховають ці стіни снігові.
Торкнеться дотик - скреснуть зимово-філігранні
Малюнки на шибках розтануть майже всі.
Лиш сніг кружляє чистим,і тихо, бездоганно
Та знову у прощанні, з’являлись вітражі.
Цей сніг ховає погляд, очей вогонь бездонний
І тоне біле небо, вир немов танок.
Твоє тепло зігріє картину монотонну,
Немов зима тримає із променів вінок.
9.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406336
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Андрій Гагін