А знаєш, у прірви немає дна,
Вона - це жалів провалля...
У снах проростає крізь нас весна
Оазами від проталин.
Між літер лишилися ще вузли,
Та суті це вже не змінить -
Хтось щедро у душу любові влив,
Спиваймо ж її невпинно!
Любов - це омана в пустелях снів,
Де кожен шукає щастя.
Радій же, мій Любий, наш світ розцвів,
Ми можем у небо впасти!
За крок знову прірва... Лиш слова три -
"Довіку Тебе любити!" -
Мені весняні навівають вітри,
Що дмуть між зболілих літер.
Хай сни сонцеликі приходять у яв
Цілунком у серце ніжним!
А знаєш, насправді любов Твоя
До Вічності нас наблизить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2013
автор: валькірія