Втекти б десь на Безлюди,
Сховати тебе, Щастя,
На острів, де б від мене
Ніколи не втекло.
І просто бути разом
По-при зрадливі масті
Що часто межи пальці
Показують таро.
Думки про тебе зараз
Витягують дихання
Уже занадто часто
Мов вітер по під ніс
Важезна легко ноша
Угору тягне рідко ,
Коли огорнеш серце
Не в сукна — між шовків...
Лиш ти смикнути можеш
З брудного повсякдення
Самотнього по вдачі
В рожевий водограй.
Із темряви на світло,
Сховавши від печалі,
Підвести мої очі.
Лиш ти. Запам"ятай.
(М. Опанасенко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406446
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: MAKSSTAL`