Жив павук – такий, як всі.
Та став пав́учищем.
Сіті виплів він міцні
І ловив у них все,
Що літало чи повзло,
Бігало, скакало..
І росло у ньому зло,
Навіть не зітхало.
То він муху, то жука,
То комара схопить.
Прожене їх із житла,
Отрутою скропить.
Як комашого зітхання
Стало вже замало,
То почав він полювання на звіра,
І вдало
Мишу отруїв, зайчиська,
Вовка, з́ебреняко.
Замахнувся павучисько
І на в́едмежатка.
Це побачила пташина,
Над барлігом вилась.
В дзьоб запхала павучину,
Навіть не скривилась.
Смерть павук завартував.
Правда є у світі.
Інших він не шкодував
Й сам попав у сіті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)