1. У Дубні зачекалися мене,
Бо вже давно пора на листя впасти.
Зима в душі безслідно не мине,
Я завтра буду падати зачасто.
Приспів:
Я - білий, білий, білий,
Я – білий, ніжний сніг.
З блакиті неба сміло
Лечу тобі до ніг.
Я – твій, я – твій, я – сніг.
2. Радіють усі люди і зима,
Але мене ти топчеш машинально.
Мені не смішно й плакати дарма,
Терпітиму-кружлятиму дзеркально.
Приспів:
3. За кілька день набридну, що уже
Мене всіляко-грязно називаєш.
Душі нема у світі точних меж,
І я не вата - також добре знаєш.
Приспів:
4. Ти просиш – я приходжу, потім – йду,
Мене отравою світською нашпигуєш.
Плюєш на мене, та я все стерплю,
Бо в інший день себе не контролюєш.
Приспів:
5. Ти б’єш, терзаєш, кидаєш мене,
Куди попало і куди я влізу.
Весни вітрище знову занесе
В каналізаційну дубенську валізу.
Приспів:
6. Ти не забудь, що літом і весною,
І осінню ввіп’єш усе до дна.
Я лиш струмок забруднений тобою.
Я – сніг, і я - твоя вода.
Приспів:
Слова: Олег ГАВРИЛЕВИЧ 21 березня 2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406552
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Oleg Gavrilevich