Ти чуєш, плаче дівчинка в мені!
Давно забуте мною, янголятко…
І корчиться, як листя, у вогні
Усе, що залишилося на згадку.
Там трави збляклі тишу берегли,
Там вигнулося дзеркало небесне!
У міжсезонні існували ми:
Чиєсь минуле і моє прийдешнє.
У декорацій зламана стіна,
А замість них – звичайна сіра стеля…
Там, за вікном – розхристана весна!
А тут – забута і пуста оселя.
Ти пам’ятаєш, яблуні цвіли,
І білим квітом падали на плечі
А серед срібноплинної імли
Враз оживали вісники лелечі.
Минулося… Печаль у два весла
Причалила в садочку серед вишень.
Послухай… Плаче дівчинка смішна
Вона сльозами зустрічає квітень…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406632
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Мищенко Светлана