Чужими снами вистелена ніч,
Плете павук нічні свої волокна...
Моя душа у темряві замовкла –
Бо знов безсонням вистелена ніч.
І можна обдурити цілий світ:
Сказати, що щаслива, як ніколи,
І що в стосунках із тобою, доле,
Нарешті починає тануть лід...
То все неправда! Дзеркало моє
Забуте на старому підвіконні...
І ти тепер давно не мій! Сторонній.
То тінь твоя у сутінках снує.
А я тебе шукатиму в пітьмі -
В цій темені згубитися не важко.
А що, як написати іншу казку,
В якій ти будеш знову тільки мій.?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2013
автор: Мищенко Светлана